Військовий адвокат Київ: Відстрочка по утриманню дитини. Звільнення зі служби по утриманню дитини.

До нашого адвокатського бюро регулярно звертаються батьки, з якими після розлучення або припинення сімейних відносин залишилися проживати неповнолітні діти.

Зазвичай ситуація виглядає так: дитина фактично живе з батьком, він оплачує її навчання, лікування, одяг, харчування, відвідує батьківські збори та вирішує всі повсякденні питання. Мати при цьому проживає окремо, перебуває за кордоном або майже не бере участі в житті дитини.

Батько вважає, що цього достатньо для отримання відстрочки від мобілізації. Але під час звернення до ТЦК з’ясовується, що самих довідок про проживання дитини разом із ним недостатньо.

Чинний закон передбачає право на відстрочку для чоловіка або жінки, які мають дитину віком до 18 років і самостійно виховують та утримують її за рішенням суду. Тобто необхідно не просто підтвердити адресу дитини, а отримати судове рішення, в якому буде встановлено саме самостійне виховання та утримання.

За останній час адвокати нашого бюро супроводили декілька таких справ. У кожній із них життєва ситуація була різною, але всі вони показують одне: позитивний результат залежить не від кількості довідок, а від того, наскільки правильно побудована вся справа.

Перша історія: донька залишилася з батьком, а мати виїхала за кордон

До нас звернувся батько двох дітей. Після розірвання шлюбу молодша донька залишилася з матір’ю, а старша — разом із батьком.

Саме він забезпечував дитину, контролював її навчання, оплачував гуртки, займався лікуванням та вирішував усі побутові питання. Мати проживала за кордоном і фактично самоусунулася від виховання старшої доньки.

З першого погляду справа могла здатися простою. Мати навіть підтвердила, що дитина проживає з батьком. Проте самого факту окремого проживання матері було недостатньо. Необхідно було довести, що батько не лише мешкає з донькою, а дійсно самостійно виконує весь обсяг батьківських обов’язків.

До справи була залучена служба у справах дітей. Суд дослідив акт оцінки потреб сім’ї, відповідно до якого сім’я складалася з батька та доньки, дитина була забезпечена одягом і харчуванням, відвідувала навчальний заклад та проходила медичні огляди, а батько понад рік самостійно її виховував і утримував.

Окремо отримали довідку зі школи. З неї було видно, що саме батько постійно підтримував зв’язок із класним керівником, контролював відвідування онлайн-уроків, цікавився успішністю та відвідував батьківські збори. Суд також дослідив банківські документи, які підтверджували, що кошти на картку дитини перераховував батько.

У судовому засіданні була вислухана і сама дитина. Донька пояснила, що проживає з батьком, він допомагає їй у навчанні, займається лікуванням, оплачує заняття та повністю нею опікується. Вона також повідомила, що хоче й надалі проживати разом із ним.

У результаті суд задовольнив позов і визнав, що батько самостійно виховує та утримує свою неповнолітню доньку. Рішення набрало законної сили.

Ця справа добре показує, чому однієї довідки про проживання дитини недостатньо. Суду потрібно показати реальне життя сім’ї: хто спілкується зі школою, хто лікує дитину, хто її забезпечує та хто щодня виконує батьківські обов’язки.

Друга історія: батько-військовослужбовець залишився єдиною людиною, яка могла піклуватися про сина

В іншій справі до нас звернувся військовослужбовець.

Після розлучення його син залишився проживати з ним. Мати ще у 2023 році виїхала до Франції та в Україну не поверталася. Вона підтримувала з дитиною лише періодичне спілкування через месенджери, а фактичним вихованням, утриманням, навчанням і дозвіллям сина займався батько.

На момент розгляду справи хлопцю було 15 років. Він сам обрав проживання з батьком в Україні. Суд вислухав його позицію та врахував, що саме батько повністю забезпечує матеріальні потреби дитини, займається її вихованням і є її фактичним законним представником у всіх важливих питаннях.

У цій справі ми отримали акт обстеження умов проживання від служби у справах дітей. Під час обстеження було встановлено, що дитина дійсно проживає з батьком, а в помешканні створені належні умови для її життя та виховання. Також були отримані відомості Державної прикордонної служби, які підтвердили, що мати виїхала за межі України та не поверталася.

Особливістю цієї справи було те, що до участі в ній залучили не лише службу у справах дітей, а й військову частину.

Представник військової частини взяв участь у судовому засіданні та підтвердив, що не заперечує проти визнання батька особою, яка самостійно виховує та утримує дитину. Суд у своєму рішенні окремо врахував, що, крім батька, фактично не було іншої особи, здатної повноцінно піклуватися про хлопця.

Позов було задоволено. Суд визнав батька особою, яка самостійно виховує та утримує неповнолітнього сина. Рішення набрало законної сили.

Ця справа є хорошим прикладом того, чому іноді важливо залучити до процесу військову частину або інший орган, для якого майбутнє рішення матиме юридичне значення. Участь такого органу не гарантує позитивного результату, але дозволяє з’ясувати його позицію ще під час судового розгляду, а не вже після отримання рішення.

Третя історія: мати не заперечувала, але навіть цього було недостатньо без доказів

Ще один клієнт проживав із матір’ю дитини без реєстрації шлюбу. Після припинення спільного життя син залишився з батьком. Батько понад десять місяців самостійно виховував і утримував хлопчика.

У суді мати прямо підтвердила, що дитина проживає з батьком, та не заперечувала проти задоволення позову. Свідки також повідомили, що саме батько постійно опікується дитиною, а матір вони тривалий час не бачили.

Однак ми не обмежилися лише визнанням позову матір’ю. До суду був поданий акт, який підтверджував спільне проживання батька із сином та відсутність матері за цією адресою. Суд оцінив пояснення сторін, показання свідків і письмові докази в сукупності та встановив, що дитина проживає з батьком, який самостійно її виховує й утримує.

Суд першої інстанції задовольнив позов і встановив відповідний факт.

Водночас у реєстрі зазначено, що надалі рішення було частково переглянуто апеляційним судом. Тому без тексту постанови апеляції неправильно стверджувати, що первісне рішення залишилося чинним у повному обсязі.

Ця справа показує ще одну важливу річ: навіть коли мати не заперечує, суд не повинен обмежуватися лише її згодою. Потрібні докази фактичного проживання, виховання та утримання дитини.

Чому не можна просто подати заяву про встановлення факту

Після постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22 практика змінилася.

Велика Палата звернула увагу, що факт самостійного виховання дитини не може встановлюватися за правилами окремого провадження, коли за своєю суттю йдеться про виконання батьківських обов’язків та спір про право. Такі обставини мають з’ясовуватися у належному позовному провадженні.

Саме цей підхід був застосований і в одній із наших справ. Суд прямо зазначив, що самостійне виховання може бути встановлене як обставина у спорі між батьками щодо виконання ними своїх обов’язків, а не як формальний юридичний факт за заявою одного з них.

Тому старий шаблон заяви з Інтернету може не лише не допомогти, а й призвести до втрати кількох місяців.

Які докази дійсно потрібні

У кожній справі перелік документів буде різним. Але наша практика показує, що потрібно збирати докази не адреси проживання, а всього життя дитини.

Найчастіше ми використовуємо:

• акт обстеження умов проживання;
• акт або висновок оцінки потреб сім’ї;
• документи зі школи або дитячого садка;
• відомості про лікування дитини;
• підтвердження витрат на її утримання;
• банківські виписки;
• інформацію про перебування матері за кордоном;
• пояснення свідків;
• думку дитини, якщо її вік та обставини дозволяють її вислухати;
• інші документи, які показують, хто насправді виконує батьківські обов’язки.

У суді важлива не кількість паперів, а те, чи складаються вони в одну зрозумілу картину.

Навіщо залучати службу у справах дітей

Службу у справах дітей не варто сприймати лише як формального учасника процесу.

Саме її працівники можуть обстежити помешкання, оцінити умови проживання, поспілкуватися з дитиною та зафіксувати, хто фактично нею займається.

У двох наших успішних справах документи служби у справах дітей стали одними з основних доказів. В одному випадку це був акт оцінки потреб сім’ї, в іншому — акт обстеження житлових умов.

Саме тому ми зазвичай починаємо роботу не з написання позову, а зі збору доказів та взаємодії зі службою у справах дітей.

Чи потрібно залучати ТЦК

Питання про залучення ТЦК потрібно вирішувати окремо залежно від змісту позову, статусу клієнта та того, для якої мети необхідне рішення.

Для військовослужбовця також може виникати питання про залучення військової частини. В одній із наших справ саме військова частина брала участь у процесі як третя особа та висловила свою позицію щодо позовних вимог.

Однак залучати ТЦК або військову частину лише «для надійності» неправильно. Потрібно розуміти, чи може рішення вплинути на їхні права або обов’язки і яку процесуальну роль вони матимуть у конкретній справі.

Чого не потрібно робити

Не варто починати з шаблону позову.

Не варто обмежуватися довідкою про зареєстроване місце проживання.

Не варто приховувати від суду, що мати спілкується з дитиною або іноді допомагає їй. Суд усе одно оцінюватиме реальний обсяг її участі.

І головне — не потрібно штучно створювати сімейний спір лише заради відстрочки. Судова практика звертає особливу увагу на реальність обставин і найкращі інтереси дитини.

Як ми працюємо з такими справами

Спочатку ми з’ясовуємо, де фактично проживає дитина, хто забезпечує її потреби та яку участь у вихованні бере другий із батьків.

Після цього визначаємо:

• який позов потрібно подавати;
• хто має бути відповідачем;
• кого слід залучити до справи;
• які документи необхідно отримати від служби у справах дітей;
• чи потрібно витребовувати інформацію зі школи, медичних закладів, банків, прикордонної служби або інших органів;
• чи доцільно вислуховувати дитину в суді.

Лише після формування доказової бази готуємо позов і супроводжуємо справу в суді.

Саме такий підхід уже допоміг нашим клієнтам отримати рішення, якими підтверджено, що вони самостійно виховують та утримують своїх дітей.

Потрібна допомога з оформленням відстрочки

Коли дитина фактично залишилася з батьком, недостатньо просто знати, що закон передбачає право на відстрочку.

Потрібно правильно підтвердити це право.

Якщо Ви самостійно виховуєте та утримуєте неповнолітню дитину, адвокати нашого бюро проаналізують обставини Вашої сім’ї, допоможуть зібрати необхідні докази, організувати взаємодію зі службою у справах дітей, підготують позов і супроводять справу до отримання судового рішення.

У таких справах важливо не просто звернутися до суду. Важливо від самого початку побудувати справу так, щоб отримане рішення можна було реально використати для захисту прав батька та дитини.