Сплачувати аліменти можна декількома способами:

• За згодою (добровільно).
• Примусово за рішенням суду.

Розірвати шлюб можливо виключно через органи РАЦС та СУД.

Розлучитись через органи РАЦСу можливо лише за спільною ПИСЬМОВОЮ заявою подружжя, за умови відсутності у них неповнолітніх дітей. При цьому подружжя має зайняти електронну чергу, а згодом прийти до органів РАЦСу та подати спільну заяву про розірвання шлюбу, яка розглядається у місячний строк, після чого подружжя знову має прийти до органів РАЦСу для отримання свідоцтва про розірвання шлюбу.

У всіх інших випадках розлучення відбувається через суд.http://defors1

До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:

• майно, набуте за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
• доходи, отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші);
• речі придбані для одного із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).

Якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, або якщо один із подружжя своєю працею чи коштами брав участь в утриманні майна, управлінні цим майном чи догляді за ним, то таке майно або дохід, одержаний від цього майна, у разі спору можуть бути визнані за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності.

Шляхом отримання судового наказу (1/4 від доходів) – 1 місяць.

В загальному судовому порядку до 1 року.

В такому випадку потрібно звертатися до виконавчої служби та примусово стягувати аліменти.

Крім того, потребується розрахувати заборгованість по пені за період не сплати аліментів та подати заяву до суду про її стягнення. 

Є декілька варіантів для вирішення цього питання. Звернення до поліції, звернення до посольства країни в які перебувать діти, звернення дл Міністерства юстиції України в порядку Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року яка покладає на Держави зобов’язання вживати заходів для боротьби з незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину становить не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину − розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Аліменти з ФОП стягуються за рішенням суду у частці від доходу або у твердій грошовій сумі за вибором стягувача. 

Але часто постає питання, як стягуються аліменти саме у частці від доходу ФОП?

Слід зазначити, що як правило ФОПи мають спрощену систему оподаткування, а отже ведуть спрощений облік доходів і витрат та поняття “чистий дохід” до них не застосовується (Консультація ДФС, лист  від 11.11.2015 № 10480/П/99-99-17-02-02-14).

Відповідно до статті 195 СК України заборгованість за аліментами ФОПів визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Так, у разі заборгованості по аніментам ФОП державний або приватний виконавець використовує інструкцію про порядок вчинення виконавчих дій та розраховують аліменти відповідно до середнього доходу по регіону.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.

Звертаємо увагу, що за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника.

Збільшити суму аліментів можливо тільки через суд.

Для зміни розміру призначених аліментів зацікавленій стороні слід звернутися із відповідною заявою до суду, в якій навести підстави для відповідної зміни.

Позбавити батьківських прав можливо внаслідок застосування батьками неправомірних способів здійснення батьківських прав або неналежного їхнього поводження або злісного ухилення від виконання батьківських обов’язків виключно за рішенням суду.

Позбавлення батьківських прав є  крайнім  заходом  впливу  на  осіб,  які  не виконують батьківських обов’язків.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

З практики основною підставою для позбавлення батьківських прав є ухилення від виконання батьківських обов’язків по вихованню дитини.

Що таке ухилення батьків від виконання своїх обов’язків у вихованні дитини?  

1).Не забезпечується необхідне харчування, медичний догляд, лікування,  що негативно впливає на фізичний розвиток дитини як  складову виховання;

2).Ухилення від спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального  самоусвідомлення;

3). Не надання дитині   доступу   до культурних та інших духовних цінностей; 

4). Не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм  моралі;

5). Відсутність інтересу до її внутрішнього  світу;

6). Не створення умов для дитини для отримання нею освіти.

Зазначені фактори,  як кожен окремо,  так і  в  сукупності,  можна розцінювати  як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Справи про позбавлення батьківських прав розглядаються при обов’язковій участі органів опіки й піклування.

Орган опіки та піклування при підготовці справ до розгляду зобов’язаний вивчити умови життя і виховання дитини, поведінку батьків, їхні взаємовідносини з дітьми та ставлення до своїх батьківських обов’язків. За матеріалами перевірки органи опіки і піклування складаються письмовий висновок, який додається до матеріалів судового розгляду

Рішення суду про позбавлення батьківських прав стосується лише тих дітей, щодо яких поведінка батьків була неправомірною.

Відносно інших дітей, у тому числі тих, які народженні пізніше, батьківські права зберігаються.

Батьки втрачають всі права, засновані на факті родинності з дитиною.

Передусім, це право виховувати дитину, представляти її інтереси, визначати місце проживання, вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка утримує її не на підставі закону чи судового рішення, давати чи не давати згоду на усиновлення (удочеріння) дитини, право на отримання в майбутньому від дітей аліментів у випадку своєї непрацездатності.

Батьки не мають права стати спадкоємцями за законом дітей, у відношенні яких вони були позбавлені батьківських прав і не були поновленні у цих правах на момент відкриття спадщини.

Позбавлення батьківських прав як наслідок винної поведінки батьків не може означати їх повного звільнення від батьківських обов’язків по утриманню дітей.

Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Аліменти на дітей стягуються на користь другого з батьків (опікуна, піклувальника, особи, в сім’ї якої проживає дитина), а також організації, де дитина перебуває на вихованні.

Позов про позбавлення батьківських прав пред’являється за місцем проживання відповідача, а якщо воно невідоме, то за місцем знаходження його майна або за останнім відомим місцем проживання.

Дуже часто визначити місце проживання такого батька досить непросто. У цьому випадку вихід з положення полягає в одночасному пред’явленні позову про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Тоді відповідно до ЦПК України позов може бути пред’явлений за місцем проживання позивача.

Формулюючи в позовній заяві підставу для позбавлення батьківських прав його необхідно чітко і максимально докладно обґрунтовувати.

Підставою недійсності шлюбного договору є недотримання в момент вчинення стороною (сторонами) таких вимог:

1) зміст шлюбного договору не може суперечити законодавству України, а також моральним засадам суспільства;

2) волевиявлення кожного із подружжя при укладенні шлюбного договору має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

3) шлюбний договір має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При подачі позову до суду варто ретельно підготуватись, вивчити на відповідність його чинному законодавству та надати докази недійсності шлюбного договору.

Для того, щоб визнати спільною сумісною власністю майно яке набуто до реєстрації шлюбу, потрібно встановити факт проживання однією сімʼєю.

Для встановлення даного факту необхідно звернутись до суду. Такі справи розглядаються в порядку окремого провадження і в більшості випадків не є довготривалими.

Відповідно до сімейного законодавства сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Отже, критерієм союзу двох осіб, як сім’ї є одночасна наявність трьох обставин: 1) спільне проживання; 2) пов’язаність спільним побутом; 3) наявність взаємних прав та обов’язків.

Для встановлення факту спільного проживання однією сім’єю необхідно довести ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім’ї, а покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення такого факту.

Довести дані обставини можуть допомогти такі документи: свідоцтво про народження дитини, довідка з місця проживання, листи ділового і особистого характеру, фотографії спільного дозвілля тощо.

В чому ж відмінність аліментів від додаткових витрат.

Аліменти – це кошти на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити базові матеріальні умови для життя дитини: оплату харчування, одягу, предметів гігієни, шкільного приладдя, спожитих дітьми комунальних послуг, лікування нескладних захворювань та ін.

Проте виникають ситуації, коли діти потребують додаткових, більш значних коштів для нормального розвитку.

До додаткових витрат відносять:
а) навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, при умові погодження з батьком/матір’ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі,
б) розвиток здібностей дитини, а саме витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентарю, музичного інструменту, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками,
в) оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті при умові доведеності, що для покращення стану здоров’я дитини вона потребувала відпочинок та оздоровлення саме там),
г) лікування (систематичні витрати, понесені у зв’язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами).

Для задоволення даної категорії спорів особливо важливим є те, щоб сторона надала неззаперечні докази на підтвердження додаткових витрат.

Не відноситься до особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат на утримання дитини:
– навчання дитини з метою здобуття професійної освіти (висновок Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 року у справі №336/1488/19);
– витрати одного із батьків на відвідування дитиною спортивної секції та дитячого гуртка (постанова Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 205/4622/16-ц);
– витрати на відвідування дитиною приватного дитячого садка (постанова Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №369/11745/16-ц).
– вартість поїздки та відпочинку на морі, придбаних медикаментів першої необхідності і харчування(без надання доказів наявності потреби в такому відпочинку, викликаної хронічною хворобою, лікуванням), (постанова Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 720/1119/17 (провадження № 61-3891св18)
– придбання шкільного одягу, взуття та шкільного приладдя (постанова Верховного Суду від 31.01.2020 у справі № 484/2230/17 (провадження № 61-1460св18)

Усиновлення дитини з дитячого будинку (приблизний термін від 6 до 12 місяців).

Усиновлювачами під час дії воєнного стану можуть бути не лише громадяни України, у тому числі ті, що проживають за кордоном, а й іноземці.

Повинні перебувати у зареєстрованому шлюбі.

Подати заявку на консультацію з усиновлення дитини можна на порталі Дія, де з’явилась нова послуга «Усиновлення».

Заява про взяття на облік кандидатів в усиновлювачі подається за місцем проживання до служби у справах дітей.

До заяви додаються такі документи:

1. Копія документа, що посвідчує особу;
2. Копія РНОКПП.
3. Копія документу, де зазначено унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);
4. Довідка про заробітну плату за останніх шість місяців або відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, або довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи за попередній календарний рік. (У разі коли усиновлювачами є подружжя, довідку про заробітну плату за останніх шість місяців або відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, або довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи, може подавати один із подружжя, який має постійний дохід);
5. Копія свідоцтва про шлюб або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб (для осіб, які перебувають у шлюбі)
6. Висновок про стан здоров’я кожного заявника, складений за формою згідно з додатком 3;
7. Довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана територіальним центром з надання сервісних послуг МВС;
8. Копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням;
9. Згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення одним із подружжя), якщо інше не передбачено законодавством, справжність підпису на якій засвідчено нотаріально.

Заяву може бути подано в паперовій формі безпосередньо під час особистого прийому в службі у справах дітей або в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг та інтегровані з ним інформаційні системи Мінсоцполітики, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (пункту 22-1 Порядку).

У заяві зазначається адреса проживання заявника (за наявності кількох місць проживання – адреса кожного з них), дані паспорта громадянина України, номер телефону та адреса електронної пошти.

У разі коли один із подружжя не може особисто з’явитися до служби у справах дітей для написання заяви, його заяву, справжність підпису на якій засвідчено нотаріально, може подати дружина (чоловік).

Копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 3, 5 і 8 додатків, засвідчуються працівником служби у справах дітей, який здійснює приймання документів.

У разі усиновлення дитини одним із подружжя висновок про стан здоров’я та довідка про наявність чи відсутність судимості подаються кожним із подружжя.

Строк дії документів становить один рік з дня їх видачі, якщо інше не передбачено законодавством.

Заява вважається поданою, якщо до неї додані усі зазначені документи. Витребування інших документів у заявника не допускається.

Служба у справах дітей проводить обстеження житлово-побутових умов заявників та надає висновок про можливість бути усиновлювачем.

Ознайомлення з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені.

Отримання направлення для знайомства та встановлення контакту з дитиною.

Знайомство та встановлення контакту з дитиною.

Подання заяви про усиновлення дитини до служби (управління) у справах дітей.

Отримання висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.

Заявники проходять курси та отримують довідку про проходження курсу підготовки з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Отримують висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини».

Особисто заявниками подається заява до суду разом з пакетом усіх документів для прийняття рішення щодо усиновлення.

Сплачується судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 384 грн.

Усиновлення здійснюється з дня набрання законної сили рішенням суду.

При усиновленні дитини вносяться зміни в актовий запис про народження дитини зокрема про зміну ПІБ батька, ПІБ матері, по батькові дитини, прізвище дитини, дату народження, місце народження та видається нове свідоцтво про народження.

Передача дитини усиновлювачам.

Здійснення працівниками служби (управління) у справах дітей контролю за умовами проживання і виховання усиновленої дитини (щорічно протягом перших трьох років, в подальшому – один раз на три роки).

Усиновлення одним з подружжя дитини другого з подружжя.

Усиновлення одним з подружжя дитини другого з подружжя здійснюється за місцем проживання дитини, для усиновлення дитини те з подружжя, хто бажає її усиновити, звертається з відповідною заявою до служби у справах дітей за місцем проживання дитини.

До заяви додаються такі документи:

копія паспорта або іншого документа, що засвідчує особу.

копія свідоцтва про шлюб.

висновок про стан здоров’я заявника.

повна довідка  про  наявність чи відсутність судимості.

копія  свідоцтва про народження  дитини.

письмова згода  батьків  дитини  на  усиновлення,  засвідчена нотаріусом,  або  згода  того  з подружжя,  дитину якого усиновлює інший з подружжя.

документ, який засвідчує відсутність другого з батьків дитини (копія свідоцтва про смерть або довідка про смерть, видана органом реєстрації актів цивільного стану, копія рішення суду про позбавлення батьківських прав, про визнання недієздатним або безвісно відсутнім, довідка з органу реєстрації актів цивільного стану щодо запису відомостей про батька дитини тощо).

Служба у справах дітей протягом 10 робочих днів після надходження заяви та документів складає акт обстеження житлово-побутових умов дитини, з’ясовує чи  згодна дитина на усиновлення, розглядає питання про доцільність усиновлення та  відповідність його інтересам дитини і готує  проект відповідного висновку.

Після подання документів служба:

1.перевіряє документи на відповідність вимогам законодавства;

2.проводить бесіду з заявниками, роз’яснює їм права та обов’язки кандидатів в усиновлювачі, усиновлювачів, правові наслідки усиновленення, порядок здійснення контролю за умовами проживання усиновлених дітей;

3.відвідує заявників за місцем їх проживання та складає акт обстеження житлово-побутових умов;

4.розглядає можливість заявників бути усиновлювачами та готує відповідний  висновок;

5.у разі позитивного рішення ставить заявників на облік кандидатів в усиновлювачі та видає їм висновок про можливість бути усиновлювачами.

Строк дії документів становить один рік з дня їх видачі, якщо інше не передбачено законодавством.

Подається заява до суду для прийняття рішення особисто заявниками.

Судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 384 грн.

Усиновлення здійснюється з дня набрання законної сили рішенням суду.

При усиновленні дитини вносяться зміни в актовий запис про народження дитини зокрема про зміну ПІБ батька, ПІБ матері, по батькові дитини, прізвище дитини, дату народження, місце народження та видається нове свідоцтво про народження.

Інформацію про дітей, які можуть бути усиновлені, можна отримати у службі (управлінні) у справах дітей та на сайті Міністерства соціальної політики України

Кандидатам в усиновлювачі надаються такі відомості про дитину:

ім’я, вік, стать;

стан здоров’я;

правові підстави для усиновлення;

форма влаштування;

відомості про наявність або відсутність братів, сестер;

демонструється фотокартка дитини.

Знайомство та встановлення контакту з дитиною здійснюється за направленням служби (управління) у справах дітей. Якщо протягом строку дії направлення кандидат не подав до служби у справах дітей заяву про усиновлення дитини вважається, що він відмовився від її усиновлення.

Строк дії направлення 10 робочих днів, у разі необхідності він може бути продовжений за заявою кандидата, але не більше ніж на 10 робочих днів.

Кандидат в усиновлювачі має право:

ознайомитися з особовою справою медичною карткою дитини в закладі, де вона перебуває;

провести додаткове медичне обстеження дитини у державному або комунальному закладі охорони здоров’я;

відвідувати дитину за місцем її перебування щодня протягом строку дії направлення та спілкуватися з нею у час, визначений керівником закладу, прийомними-батьками, батьками-вихователями, опікунами, піклувальниками дитини, але не менш як три години на день;

продовжувати щоденне спілкування з дитиною після встановлення контакту та подання до служби (управління) у справах дітей заяви про бажання її усиновити.

Усиновлювач зобов’язаний:

-особисто забрати дитину із закладу чи сім’ї, в якій вона виховується, в присутності представника служби у справах дітей після пред’явлення копії рішення суду про усиновлення;

-надавати можливість представникам служби (управління) у справах дітей  здійснювати нагляд за умовами проживання і виховання дитини;

-повідомляти службу (управління) у справах дітей, яка здійснює  нагляд за умовами проживання і виховання усиновленої дитини про зміну місця проживання.

Підготовка документів для подання до суду.

Після встановлення контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі  звертаються до служби (управління) у справах дітей із заявою про бажання її усиновити.

Служба (управління) у справах дітей на підставі заяви кандидатів в усиновлювачі та пакету документів протягом 10 робочих днів готує висновок органу опіки та піклування про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.

Якщо кандидати в усиновлювачі протягом місяця не забрали висновок, або протягом 30 діб після його отримання, не подали заяву до суду про усиновлення дитини, вважається, що вони відмовились від її усиновлення.

Особа, яка усиновила дитину, має право:

-на грошову допомогу при усиновленні дитини у розмірі як при народженні першої дитини. При усиновленні двох і більше дітей розмір допомоги не змінюється;

-на отримання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

-на отримання одноразової оплачуваної відпустки тривалістю 56 календарних днів без урахування  святкових і неробочих днів (при усиновленні дитини віком старше трьох років);

-на отримання щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів.

За подання позовної заяви про розірвання шлюбу судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 1331,20 грн.