Закон встановлює дві основні підстави для припинення шлюбу:
- Смерть або оголошення померлим одного з подружжя.
- Розірвання шлюбу.
Процес розлучення може тривати від одного місяця до 6 місяців або більше, залежно від обставин справи.
Якщо у подружжя немає дітей, вони мають право подати заяву про розлучення до державного органу реєстрації актів цивільного стану. Після подання заяви, якщо вона не відкликана, шлюб може бути розірваний через місяць.
Шлюб може бути розірваний також державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя, якщо другий визнаний безвісно відсутнім або недієздатним.
Проте іноді розірвання шлюбу відбувається фіктивно. У таких випадках суд може визнати розірвання шлюбу фіктивним, якщо буде встановлено, що подружжя продовжували проживати разом без наміру розірвати шлюб.
Якщо подружжя має дітей, процедура розлучення ускладнюється. Їм потрібно подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором щодо проживання дітей та умов їхнього виховання.
Суд приймає рішення про розірвання шлюбу, якщо вважає, що заява відповідає дійсній волі подружжя і не порушує їхніх прав та прав їхніх дітей.
Якщо подружжя не бажає розійтися мирно, необхідно подати позов про розірвання шлюбу. Процедуру цю не можна розпочати під час вагітності дружини або протягом року після народження дитини, крім випадків наявності протиправної поведінки одного з подружжя.
До позовної заяви про розірвання шлюбу необхідно додати документи, такі як паспорти, свідоцтва про шлюб, народження дітей та квитанція про сплату судового збору.
У разі, якщо суд вважає, що є шанс зберегти сім’ю, він може надати термін для примирення сторін.
Іноді суд може встановити для подружжя режим окремого проживання, коли дружина і чоловік не бажають проживати разом.
Закон також передбачає інші способи відпочинку подружжя одне від одного, наприклад, встановлення режиму окремого проживання.
